Обучение бизнесу. Помощь предпринимателю
Главная » Вчимося економити

Китайська економіка і малий бізнес Росії в умовах кризи



До кризи китайська і російська економіка росли близькими темпами. Після початку кризи становище кардинально змінилося, китайська економіка продовжує свою переможну ходу вперед, російська летить вниз. Причина цього різноспрямованого руху в значній мірі пояснюється різним ставленням до малому і середньому бізнесу. На нього припадає 60% ВВП країни.

Опора на власні сили

Китайська економіка, як і економіка інших країн, постраждала від кризи. Але тут є своя специфіка, в першу чергу втрати поніс її експортний сектор. У зв'язку з цим було взято курс на збільшення внутрішнього попиту, щоб таким чином компенсувати збитки від зниження обсягів зовнішньої торгівлі.

Правда, виникає питання: а чи підуть такі гігантські витрати взапас, чи зуміє їх переварити шлунок китайської економіки? Для відповіді на це питання треба мати на увазі, що в останні 4 роки в країні відбулися важливі зміни, саме внутрішнє споживання, а не експорт стали визначальними у підтримці високих економічних темпів. Сьогодні в Китаї накопичений величезний платоспроможний попит, що для багатьох звучить ще незвично, так як апріорі вважається, що це країна скільки працьовитих, настільки ж і бідних людей. Тим часом китайське суспільство переживає, можна сказати, глобальну соціальну трансформацію. Йде швидке зростання середнього класу, який черпає своїх рекрутів з урбанізіруемого селянства. Згідно з офіційними даними, в 2008 році 240 млн. платників податків, що складає більше третини міського населення, мали дохід понад $ 1,5 тис. на місяць. Середня зарплата в промисловості дорівнювала $ 450 в місяць. Для порівняння - середня зарплата в Росії 17 тис. руб.

Важливо в цій ситуації ще й те, що китайські городяни дуже сильно націлені на споживання. Це прагнення неважко зрозуміти, вони ще чудово пам'ятають період, коли нічого не було, коли їм видавали рис по карткам. А багато товарів були просто заборонені для придбання. Сьогодні заборон немає, купуй все що хочеш і скільки душі завгодно. Іншими словами, Китай переживає бум споживання в кризу.

Везе вмілим

Зрозуміло, аналізуючи те, як Китай бореться з кризою, слід скасувати, що є моменти, де йому пощастило. Країна є найбільшим у світі споживачем сировини. Падіння на нього цін оцінюється в розмірі 5% від ВВП. Це величезна економія для промисловості. Іншим чинником зростання в кризу став триваючий процес індустріалізації. З села в місто рухається готова працювати за будь-які гроші гігантська людська маса. Цей процес нагадує те, що відбувалося в Радянському Союзі на початку 30-х років. У всьому світі тоді лютувала Велика депресія, а СРСР переживав рекордні темпи економічного зростання. Це говорить про те, що економіка, яка знаходиться на фазі індустріалізації, здатна рости і в кризові часи.

Порівняння, як РФ і Китай справляються з кризою, наводить на сумні роздуми. У I кварталі 2009 року ВВП Росії скоротився майже на 10% у порівнянні з аналогічним періодом 2008 року. А китайський ВВП став більше на 6%, промислове виробництво - на 5%. А у нас мінус 14%. Один з небагатьох показників, за яким ми попереду, - інфляція. У нас в річному обчисленні за перші три місяці вона становила 14%, а в Китаї ціни впали на 0,5%. Рівень безробіття в Росії 9,5%, що в 2 рази вище китайських "досягнень" (4,3% від економічно активного населення). Правда, ця цифра враховує число людей без роботи в містах. Це приблизно 27 млн. китайців.

Ключовий фактор

У докризові часи економіки Росії і Китаю росли, але природа росту була різною. У нас підйом забезпечувався головним чином завдяки сировинним галузям, в Китаї основним локомотивом руху став малий і середній бізнес. На нього припадає 60% ВВП країни. Це робить господарський механізм дуже гнучким. Оскільки зростають доходи населення, зростає і попит на товари. І бізнес швидко реагує на нього. Це робить вкрай ефективним закачування грошей в економіку державою, так як вони не застряють у фінансовій системі, а відразу надходять на ринок, починають активно крутити всі педалі.

Китай протягом багатьох років планомірно розвивав сектор малого бізнесу. І в першу чергу його інноваційну частину. З початку реформ велика кількість вчених та інженерів з академічних і навчальних інститутів перейшли на роботу в бізнес-інкубатори, щоб почати свою власну справу. Починаючи з 1991 р. китайський уряд заснувало 53 загальнонаціональних зони високої технології (ЗВТ) та бізнес-інкубаторів. Крім цього і на місцевому рівні виникла велика кількість своїх ЗВТ. Зараз число інкубаторів досягло 436.

Ці зони стали основою науково-технічного розвитку Китаю, вони створюють оптимальні умови для прискореного розвитку високотехнологічних галузей завдяки існуючим там пільгам. Обсяг продажів високотехнологічної продукції зріс з 8 млрд. юанів у 1991 р. до 2 трлн. юанів у 2003 р., тобто зростання в 250 разів! А експорт збільшився в 183 рази - з $ 180 млн. до $ 303 млрд. за цей же час.

Бізнес-інкубатори відіграють велику роль і в модернізації традиційних галузей промисловості. У той же час активно створювалися недержавні високотехнологічні підприємства, зараз в ЗВТ їх кількість досягає 80%. Вдалося створити прошарок технопредпрінімателей. Ці зони є ідеальними місцями для залучення талановитих людей, у тому числі і тих, що повернулися на батьківщину з-за кордону. Там виникло велике число малих і середніх підприємств, понад 20 тис. Багато з них потім вийшли на самостійну дорогу. За ці роки різко зросли вкладення у наукові дослідження. Зараз в цілому по країні їх обсяг досяг 1,1% від ВВП, а в ЗВТ - 3,3% від ВВП.

У Росії, де частка малого бізнесу на кілька порядків менше, величезний вкидання коштів з бюджету в економіку ні до чого не привів, так як вона виявилася не здатна швидко організувати нову пропозицію. У підсумку закачування грошей відбулася, а промисловість поринула в глибокий спад. А адже добре відомо, що саме невеликі підприємства в першу чергу відгукуються на зростання попиту. У нас же малий та середній бізнес сам по собі малий, а його промислова частина взагалі нікчемна. Це призводить до того, що зусилля розгойдати економіку додаються, а адекватних результатів вони не дають.

Про користь ощадливості

Становище ускладнюється неправильно обраною стратегією фінансової накачування. У Росії основний потік засобів пішов у банківську і фінансову сферу. Її-то врятували, але на становище в економіці це майже не вплинуло, гроші виявилися замкнені усередині фінансової системи. А Китай вкладає основний обсяг коштів в інфраструктуру. Це забезпечує замовленнями тисячі дрібних і середніх фірм. Вони дають зайнятість, зарплату, збільшують попит на товари. А це в свою чергу стимулює виробництво. Якщо наші банки тримають гроші у своїх засіках і не дають підприємствам, то в Китаї обсяг кредитування становить 100% ВВП. Причому тільки 5% в іноземній валюті, решта кредитні ресурси мають чисто місцеве походження. У Росії ж ще до кризи основний потік позикових коштів йшов за кордону. У підсумку тільки в 2009 році наші компанії повинні сплатити іноземним кредиторам $ 150 млрд., які покинуть країну. Це означає, що на таку ж суму скоротиться внутрішній попит.

Можна говорити, що китайці зберігають гроші не від хорошого життя. Китай за рівнем соціального забезпечення своїх громадян сильно відстав від передових держав, у тому числі і від Росії. Витрати на пенсії, освіту, лікування китайці змушені фінансувати самостійно.

Тиха гавань

Більшість китайського населення не відчуває дихання кризи. Так, є регіони, які від нього постраждали. Це в основному ті економічні зони, які були жорстко орієнтовані на експорт вузьких видів продукції. Сьогодні ж перед країною стоять інші завдання, в першу чергу не допустити порушення соціальної стабільності. А загроза їй в першу чергу йде від безробіття. Тільки за офіційними даними в Китаї щороку відбувається до 80 тис. протестних виступів. Переважна їх кількість відноситься до дрібних конфліктів, переважно в сільській місцевості. І щоб вони не переросли у великі викиди масового невдоволення, уряд змушений проводити осмислену політику.

На відміну від інших країн, які приймають надзвичайні заходи по боротьбі з кризою, Китай переважно зайнятий вирішенням поточних внутрішніх завдань. При цьому він твердо дотримується свого курсу. Дуже яскраво така політика проявляється у ставленні юаня. Він має то співвідношення з доларом, яке вигідно національній економіці. І хоча західні партнери, в першу чергу США, постійно критикують його за цю позицію, країна продовжує дотримуватися своєї лінії.

Згідно з останнім дослідженням Світового банку, в Росії зниження ВВП виявиться навіть більше первісних прогнозів. А от у Китаї він зросте не на 6,5%, як передбачалося, а на 7,2%. Міжнародні резерви досягли 2 трлн. дол І за підсумками року скоріше всього збільшаться.

Сьогодні на Китай припадає 6% світового ВВП, $ 3,5 тис. ВВП на душу населення. Це показники, та й то з деякою натяжкою, середньорозвинених країни. Але Китай використовує кризу для зміцнення своїх економічних і фінансових позицій. Росія ж явно їх втрачає. І одна з основних причин зростання китайського впливу - правильно обрана стратегія, спрямована на всебічний розвиток виробничих сил. І в першу чергу малого та середнього бізнесу.




18 января 2018 года

Комментариев пока нет!
Ваше имя *
Ваш Email *

Сумма цифр справа: код подтверждения