Обучение бизнесу. Помощь предпринимателю
Главная » Уроки кредитування

Кредит у спадок:



Коли мова заходить про спадкування, то перше, що спадає на думку, це набуття прав на квартиру, машину або хоча б на невеликий депозит у банку.

Борг - це теж спадок

Але, на превеликий жаль спадкоємців, спадкодавці залишають їм не тільки різні матеріальні блага, але і борги. А раз є борг, то незабаром обов'язково дасть про себе знати і кредитор, який вимагатиме повернення цього боргу.

Сьогодні, під час стрімкого зростання ринку кредитування фізичних осіб, найчастіше такими кредиторами виявляються банки. І ось після смерті боржника в банку виникає зовсім не риторичне запитання «Що робити?». І, як показує практика, відповіді на нього бувають кардинально протилежними - від вимоги до спадкоємців підписати договір про переведення боргу за кредитним договором до списання заборгованості з посиланням на статтю 608 Цивільного кодексу України (ЦК) на підставі того, що дане зобов'язання нерозривно пов'язане з особистістю боржника і припиняється з його смертю.

Зобов'язаний або не зобов'язаний?

Щоб визначитися, припиняються чи зобов'язання за кредитним договором після смерті боржника, необхідно з'ясувати, чи можна його віднести до нерозривно пов'язаним з особою боржника. Поняття зобов'язання, нерозривно пов'язаного з особистістю боржника, ГК не розкриває, разом з тим у ряді статей прямо передбачає випадки припинення зобов'язання у зв'язку зі смертю боржника: стаття 781 - припинення договору найму в зв'язку зі смертю наймача, якщо інше не встановлено договором або законом; стаття 835 - смерть користувача речі за договором позички; стаття 1008 - припинення договору доручення у разі смерті довірителя або повіреного і т. п.

Узагальнивши наведені приклади, можна зробити висновок, що в них особистість боржника для кредитора має значення, оскільки він переймається тим, дбайливо чи боржник буде ставитися до наданого йому майну, враховує відносини між ним і боржником, оскільки надає річ у безоплатне користування, ніж надає боржнику послугу, оцінює якості боржника, коли довіряє представляти його в тих чи інших правовідносинах. У той же час кредитний договір носить публічний характер. Звідси висновок, що повернення боргу за кредитним договором не є нерозривно пов'язаним з особою боржника.

Платити комусь доведеться

Отже, якщо зобов'язання не припиняється, а продовжує існувати, то повинен з'явитися новий боржник. Варіантів банки пропонують два - або їм буде спадкоємець, або третя особа, яка добровільно погодилася платити борг померлого боржника по певним своїм міркувань. З однією з цих осіб банк укладає договір про переведення боргу (з чим я кардинально не згодна, але про це нижче).

Вважаю, що відразу на третю особу замінити померлого боржника неможливо, оскільки зобов'язання по сплаті боргу за кредитним договором входить до складу спадщини (спадкову масу) і має спочатку перейти до спадкоємця, і лише від спадкоємця можна перевести борг до іншої особи. Стаття 1216 ЦК встановлює: «Спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від померлої фізичної особи (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців)».

Після з'ясування, хто ж тепер повинен відповідати за виконання зобов'язання, виникає зовсім практичне питання, як замінити особа у зобов'язанні або, в гіршому випадку, з яким вимогою звернутися в суд. У даній ситуації банки йдуть шляхом укладення договору про переведення боргу. При цьому аргументація така, що ГК (стаття 520) заміну боржника у зобов'язанні представляє як переведення боргу.

Але хоча ГК і вказує про заміну боржника лише в контексті переведення боргу, тим не менш не забороняє і інших підстав заміни боржника. Адже, як відомо з теорії цивільного права, один з його принципів - диспозитивність, тобто можливість здійснювати дії, які хоча прямо і не передбачені цивільним законодавством, але не суперечать йому і відповідають його загальним основам.

До речі, таку ж думку щодо того, що переведення боргу не є єдиною підставою заміни боржника у зобов'язанні, а боржник може бути замінений у зв'язку зі спадкуванням, зустріла в коментарі до ГК під редакцією Дзери О. В., Кузнєцової Н. С., Луця В. В. (том 2, с. 19).

Тому не потрібно вважати зміна боржника перекладом боргу, швидше заміною боржника у зв'язку з виникненням обов'язки повернути борг на підставі прийняття спадщини. При цьому варто згадати і статтю 11 ГК: серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків у ній згадані юридичні факти, яким і є прийняття спадщини.

Отже, до спадкоємця на підставі прийняття ним спадщини переходить обов'язок спадкодавця перед банком. Однак потрібно пам'ятати, що строк для прийняття спадщини становить шість місяців. Протягом цього терміну подавати заяви в нотаріальну контору про прийняття спадщини та про відмову від нього спадкоємці можуть безліч разів. Тому, на жаль, банку доведеться почекати шість місяців, поки визначиться коло спадкоємців і вони отримають свої свідоцтва про право на спадщину.

В іншому випадку банк не застрахований від того, що після прийняття спадщини (в тому числі і боргових зобов'язань) спадкоємець від нього відмовиться і буде вимагати від банку повернення сплачених ним коштів. Але банкам необхідно бути уважними і не пропустити шестимісячний термін з того дня, коли стало відомо або могло стати відомо про відкриття спадщини, для пред'явлення своїх вимог до спадкоємців, які прийняли спадщину.

До того ж банк має право вимагати сплати відсотків за користування кредитом від нового боржника не з дня добровільного прийняття на себе боргових зобов'язань або з дня винесення судом рішення, а з дня смерті спадкодавця, оскільки відповідно до частини 5 статті 1268 ЦК спадщину (а обов'язок платити відсотки - це теж спадщина) належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини, тобто з дня смерті спадкодавця.

Оскільки банківські кредити в більшості своїй забезпечені (найчастіше це застава та порука), виникає питання про подальшу долю забезпечувальних зобов'язань. У відповідності зі статтею 523 ГК поручительство або застава, встановлена іншою особою, припиняється після заміни боржника, якщо поручитель або заставодавець не погодився забезпечувати виконання зобов'язань новим боржником.

Адже логічно, що закріплення зазначеного правила обумовлено важливим значенням особистості боржника для поручителя або майнового поручителя, що забезпечує своїм майном виконання зобов'язання боржником.

Щоб хоч частково зменшити негативні наслідки для банку, коли кредит залишиться незабезпеченим, в кредитних договорах доцільно передбачати дострокове виконання зобов'язань за кредитним договором у разі припинення дії договору поруки або застави, якщо протягом наданого банком періоду новий боржник не забезпечить укладання нового договору забезпечення виконання зобов'язання .

Є надія, що у нового боржника на цей момент буде майно, за рахунок якого можна буде задовольнити вимоги банку, адже в будь-якому випадку спадкоємці задовольняють вимоги кредитора в межах вартості майна, одержаного у спадщину (стаття 1282 ЦК).

Застава ж, встановлений самим спадкодавцем, не припиняється, а продовжує існувати. Причому не має значення, до кого зі спадкоємців переходить право власності на предмет застави, оскільки відповідно до статті 27 Закону України «Про заставу» застава зберігає силу, якщо майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи. А в Законі України «Про іпотеку» взагалі окремо виділений випадок, коли право власності на предмет іпотеки переходить до спадкоємця.

Так, у статті 23 Закону зазначається, що в разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

У ракурсі даної теми слід згадати і про спадкування банківських вкладів (депозитів). У практичній діяльності банків виникає питання, чи нараховувати відсотки на банківський вклад після смерті його власника. Якщо так, то часто виникають ситуації, коли нотаріус надсилає запит про приналежної спадкодавцеві сумі банківського вкладу і нарахованих відсотків, а банк надає цю інформацію за станом на дату запиту.

Нотаріус у свідоцтві про право на спадщину відзначає саме ці суми. Через деякий час спадкоємець приходить отримувати належну йому суму, але за цей час сума відсотків збільшується. Банк не може видати велику суму, ніж зазначено у свідоцтві про право на спадщину, в той же час немає підстав привласнювати собі різницю у відсотках.

Зобов'язання кредитора в депозитному договорі також не є нерозривно пов'язаним з особою боржника (з тих же міркувань, що і в кредитному договорі), після смерті кредитора воно не припиняється. Отже, відсотки на вклад потрібно нараховувати до фактичного отримання спадкоємцями вкладу або закінчення терміну дії договору.

При цьому в довідці про суму вкладу і нарахованих відсотків слід пропонувати нотаріуса, щоб свідоцтво про право на спадщину включало наступне формулювання: спадкоємець має право на суму вкладу в певному розмірі, а також відсотки, нараховані за станом на день отримання вкладу.




24 апреля 2018 года

Комментариев пока нет!
Ваше имя *
Ваш Email *

Сумма цифр справа: код подтверждения